Суми: Садиба Суханових-Сумовських, Інститут прикладної фізики НАН України

На початку 1890-х років місцевий підприємець та меценат Дмитро Іванович Суханов розпочинає будівництво садиби для своєї родини. Будівля була закладена на розі Думської (нині пер Академічний) та Петропавлівської вулиць.

У 1895 р. племінник Дмитра Івановича Суханова Суханов Микола Олексійович завершує будівництво власної садиби.

Садиба була оснащена за останнім словом техніки того часу. Вона мала свою електростанцію. На електростанції працювало 2 чоловіки і давала вона прибуток 500 крб. Будинок електростанції розташовувався по вул. Покровській.

Після того, як була збудована Кайданським електростанція для міста, Суханов свою електростанцію закрив, а її приміщення орендувала фірма „Естет”. До 1905 р. в садибі була свердловина для власного водогону. У 1905 р. садибу підключили до міського водогону.
Садиба складається з конторської будови на червоній лінії, господарських будівель углиб двору та панського будинку в центрі невеликого парку. Між основним будинком і конторою збудований підземний перехід в якому були прокладені технічні комунікації.

Завершеності ансамблю надає мереживна металева огорожа, частина якої збереглася до сьогоднішнього часу.

Двоповерховий житловий будинок став окрасою садибного комплексу: численні ліпні деталі – арабески, гірлянди, маскарони сатирів, панно із зображеннями знарядь сільськогосподарської праці – додали його фасадам незвичайне витонченість і ошатність.

Виробнича криза 1900-1904 рр. і хвиля робітничо-селянських виступів, які захлеснули імперію в 1905-1907 рр., несли поміщикам і промисловцям величезні збитки. Над Сухановими нависла загроза розорення. Здоров’я Миколи Олексійовича, який важко переживав ситуацію, що склалася, стрімко погіршувалось. Він помер в Москві 12 травня 1909 року в віці 44 років.

Його нащадки зіткнулися з фінансовими проблемами і почали продавати нерухомість. І в 1910 р їх садиба перейшла у власність Ванди (Олени) Сумовської, дружини Якима (Іоакима) Сумовського, одного з перших директорів правління створеного в Петербурзі акціонерного товариства Білгород-Сумської залізниці.
Іоаким Сумовський був інженером шляхів сполучення, будував залізницю на ділянці Суми-Ворожба-Бєлгород. У той час інженери-шляховики носили військову форму і були найбільш високооплачуваними чиновниками, тому залізниця приносила величезний прибуток. До того ж, Сумовський був акціонером залізниці і отримував відсоток від її експлуатації, саме це дозволило його вдові купити садибу.

У Громадянську війну син Сумовської Оскар Гансен, сховав в особняку колекцію творів мистецтва, яка згодом склала золотий фонд створеного в 1920 р. Сумського державного художньо-історичного музею.
Оскар Гансен – був успішним бізнесменом в Києві, банкіром, колекціонером, меценатом. У Києві до революції був відомий в мистецтвознавчих колах як володар найбільшої колекції фламандського живопису (один з напрямків Італійської живопису 17-19 ст). Володів кращою в Росії колекцією фаянсу, порцеляни, скла, майоліки, меблів, в його колекції живопису були роботи Дюрера і Рембрандта.

У 1919 році місто зайняли більшовики і колекція була знайдена і націоналізована. 80% експонатів Художнього музею м. Суми складають предмети з колекції Оскара Гансена, багато речей розійшлися по музеях інших міст України та Росії.
Після Жовтневого перевороту садиба стала осередком для Сумського штабу Червоної армії. У 1928 році в центральному будинку Сумовської розташовувався Сумпартком. Під час окупації у період ВВВ в садибі розташовувалися різні господарські підрозділи окупаційної влади.
В післявоєнні роки в цих спорудах розміщувалися міський комітет Комуністичної партії і дитячий садок з дитячим майданчиком.

На початку 90-х рр. XX ст. в приміщенні торгово-промислового зібрання розташовувався Народний Рух, козацькі товариства, комерційні фірми.
Зараз у колишній садибі міститься інститут прикладної фізики НАН, підрозділи УМВС. В 2008-2009 роках на території садиби побудовано бібліотечний корпус Української академії банківської справи, нині конгрес центр СумДУ.

Використано матеріали Олексія Ленського, “Звід пам’яток історії та культури України. Сумська область” та інших джерел.

Фото та підготовка матеріалу: Андрій Мозговий