Міліціонери Сумщини – учасники ліквідації аварії на Чорнобильській атомній електростанції

Щороку, 26 квітня, ми вшановуємо чорнобильців. Бо ніколи не зітреться пам’ять про ті дні, що стали трагедією для всього людства. Пліч-о-пліч з людьми, що прибули до Чорнобиля ліквідовувати наслідки атомної катастрофи, працювали і працівники міліції.


У ніч з 25 на 26 квітня  стався вибух на Чорнобильській атомній станції. Жахлива аварія, що призвела до радіоактивного опромінення величезної кількості людей, до забруднення  навколишнього середовища. На території України утворилася так звана 30-кілометрова “зона відчуження”, з якої терміново було переселено людей для врятування їхнього життя.

У “зону відчуження” прибували фахівці, яких направляли сюди для проведення робіт на аварійному блоці і навколо нього, а також військові частини та підрозділи міліції. Пізніше цих людей стали називати “ліквідаторами”. Вони працювали в небезпечній зоні позмінно: ті, хто набрав максимально допустиму дозу радіації, виїжджали, а на їх місце приїздили інші. Їх було приблизно 240 тисяч. Загальна ж кількість ліквідаторів за всі роки складає близько 600 тисяч чоловік.

Колишній працівник міліції, а нині пенсіонер МВС, Жуган Григорій Григорович, виявився одним з тих хто опинився в епіцентрі аварії одним з перших. На той час, він тридцятирічний прапорщик, проходив службу у внутрішніх військах, у 1-й спец комендатурі. І його підрозділ займався охоронною ЧАЕС. Проживав чоловік у Прип’яті, але того трагічного для світу дня  був день його чергування. Григорій Григорович згадує, що в 1 годину 21 хвилину, 26 квітня 1986 року,  коли стався вибух на АЕС, він знаходився на охороні об’єкту, і був метрів за двісті від споруди, де знаходився реактор. І він, і його колеги зрозуміли всю небезпеку того, що сталося. Був страх, але паніки не було. Він та інші бійці продовжували виконувати покладені на них завдання з охорони об’єкту. Тієї ночі чоловік «отримав свої 104 рентгени». Великі дози радіації «отримали» всі, хто в перші дні після вибуху виконував завдання по ліквідації наслідків атомної катастрофи. Багатьох з його знайомих і друзів «чорнобильців» вже немає серед живих. Згодом, чоловік переїхав до Сум. Працював у міліції. Нині, він, ветеран ОВС, інвалід 2-ї групи, разом з родиною проживає в нашому місті. Йому 69 років.

Володимир Петрович Симоненко служив в органах внутрішніх справ з 1986 по жовтень 2012 року. З них довгий час був дільничним міліціонером,  а останні десять років – оперативним черговим на лінії 102. За довгу службу він отримав статус ветерана органів внутрішніх справ України. Крім того, він «чорнобилець» 2-ї категорії, бо під час навчання в школі міліції у 1987 році приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У тридцяти кілометровій зоні відчуження, біля кордону з Білорусією був місяць. Підрозділ, де служив Симоненко, займався охороною населених пунктів, з яких через високий рівень радіації були відселені люди.

Слідкували за тим, щоб сторонні не потрапляли на небезпечну територію, ловили мародерів, які незважаючи на небезпеку радіоактивного забруднення намагалися проникнути до чужих покинутих осель та взяти щось цінного із чужого майна.

Володимир Володимирович Шипиленко потрапив до Чорнобильської АЕС коли йому було 23 роки, у липні 1986 року. На початку 80-тих він відслужив в армії, у пожежних військах, потім демобілізувався, і був вже цивільною людиною. Але після вибуху на реакторі, його, серед багатьох інших, призвали ліквідовувати наслідки аварії. На той час сержант запасу Шипиленко проходив службу на 1-му КПП, буквально за 500 метрів від території АЕС. Його обов’язки і обов’язки його колег полягали в дезактивації  військової техніки, яка працювала поряд з реактором. 

Техніку обробляли спеціальними розчинами, мили водою, слідкували за тим, щоб рівень зараження транспорту радіацією не перевищував допустимі норми. В противному випадку «брудну» техніку, на якій вже не можливо було працювати без загрози для життя і здоров’я, відправляли на «могильник». За два тижня роботи поблизу реактора, Володимир Шипиленко «отримав 25 рентгенів», час його відрядження скінчився, і він повернувся додому. А згодом прийшов на роботу в міліцію де пропрацював понад 28 років, більшість з яких у слідчих підрозділах. 

26 квітня є днем пам’яті про найбільшу техногенну катастрофу та днем вшанування героїзму пожежників, працівників міліції, експлуатаційного персоналу ЧАЕС, військовослужбовців, водіїв, будівельників, учених, медиків, які брали участь у ліквідації наслідків аварії. Подвиг цих людей назавжди записано до літопису людської мужності, він навічно залишиться у пам’яті українського народу.

Ми схиляємо голови перед пам’яттю тих, хто загинув у цій боротьбі. Ми закликаємо зберігати пам’ять Чорнобиля і шанувати мужність тих ліквідаторів, які живуть сьогодні поряд із нами. Завдячуємо героїзму цих людей, адже їхня саможертовність зробила Чорнобиль далеким відлунням.

Вшановуємо пам’ять тих, кого вже немає з нами, і висловлюємо вдячність живим учасникам ліквідації аварії. Хай завжди поруч з вами буде людська подяка за ваші добрі справи!

У підготовці матеріалу використані фото з відкритих джерел та власних архівів ліквідаторів аварії на ЧАЕС

Джерело: Відділ комунікації поліції Сумської області